Головна
Новини
Новини Володарщини
Інші новини
Виступи. Інтерв’ю. Привітання
Військова служба за контрактом у Збройних Силах України
Центр допомоги учасникам АТО
Склад
Розпорядження
Положення
Юридична допомога учасникам АТО та їх сім’ям
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ
Концепція реформування місцевого самоврядування
Обговорення
Інформація
Доступ до публічної інформації
Звернення громадян
Економіка
Інвестиції
Соціально-економічний розвиток
Закупівлі
Оголошення
Громадянське суспільство
Політичні партії
Програма співпраці
Громадські організації
Політично-консультативна рада
Громадська рада
Громадське обговорення
Центр надання адміністративних послуг
Графік роботи
Контакти
Новини
Нормативно-правова база
Перелік послуг
Регуляторна політика
Планування регуляторної діяльності
Оприлюднення проектів регуляторних актів
Відстеження результативності
Здійснення регуляторної діяльності
Державна служба
Е-декларування
Конкурс "Кращий державний службовець"
Запобігання проявам корупції
Житлово-комунальне господарство
Сектор містобудування та архітектури
Реєстр містобудівних умов та обмежень
Фінансове управління
Сфера земельних відносин
Сільське господарство
Управління соціального захисту населення
Цивільний захист та безпека життєдіяльності
Відділ культури
Служба у справах дітей та сім'ї
Молодь і спорт
Освіта
Управління Пенсійного фонду
Керівництво
Структура
Графіки прийому
Зворотній зв'язок
Страхувальникам
Пенсіонерам
Добровільна участь
Новини
Застрахованим особам
Запобігання проявам корупції
Доступ до публічної інформації
Питання-відповідь
ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ
Інформує Казначейство
Податкова служба
Управління юстиції
РАЦС
Юридичні консультації
ДВС
Методичні рекомендації
Державна реєстрація НПА
Володарське бюро правової допомоги
Охорона здоров'я
Моє село - краплиночка на карті
Служба 101. Володарський РС ДСНС
Центр зайнятості
Регіональний сервісний центр МВС
Взаємодія з правоохоронними органами

Авторизація



Лічильник відвідування

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні744
mod_vvisit_counterВчора1347
mod_vvisit_counterЦього тижня3667
mod_vvisit_counterМинулого тижня8057
mod_vvisit_counterЗа місяць22542
mod_vvisit_counterМинулого місяця16403
mod_vvisit_counterВсього892954

Online (20 хвилин): 16
Твій IP: 54.224.108.85
,
2018-05-23 14:27
Матвіїха
Четвер, 02 серпня 2012, 08:26

Матвіїха рідна, найкраща, єдина,

Росою умита, зігріта теплом.

Де пісня священна, свята, солов’їна

Лунає, як доля, над милим селом.

                                                                                    Л. Гулик.

(із «Гімну села Матвіїха»).

Матвіїха — село, центр сільської ради. Розташоване за 10 км від районного центру смт Володарка. Площа населеного пункту — 225,7 га. Населення — 463 особи. День села відзначають 21 вересня.

 

Села Матвіїха та Лихачиха розташовані відповідно на лівому та правому берегах р. Торч, що є притокою р. Рось. У далекому минулому Торч була глибоководною та судноплавною.

За легендою, на правобережному пагорбі першим поселився козак на прізвище Лихий, від його прізвища і пішла назва Лихачиха.

Дещо пізніше, коли маленьке поселення розрослося, сюди переїхав жити поміщик Войтенко. Його дружина жорстоко поводилася з селянами-кріпаками. Коваль Матвій, який на той час служив у пана, не став терпіти знущань і побив поміщицю, а сам утік на лівий берег р. Торч, де й оселився. Поселення, де мешкав коваль, стали називати Матвіїха.

У ХVІІІ ст. у Матвіїсі був розташований маєток Болеслава Мощинського, за яким значилося 1368 десятин землі, та проживало 660 осіб.

У 1784 р. у Матвіїсі була побудована дерев’яна Покровська церква, яка мала 38 десятин землі з лісом і сінокосом.

Майже за століття село змінило декілька власників. Наприклад, у ХVІІІ ст. Матвіїху було продано тетіївському графу Островському. Той на початку ХІХ ст. продав село разом із
с. Березна поміщику Підгорському. У 1812 р. Матвіїха вже належала Назарію Бзерському, власнику с. Гайворон.

До 1888 р. село перейшло у володіння до графа Черновського. Напередодні Жовтневої революції в Матвіїсі жив поміщик Микола Порфирович Попов. Йому належало 1660 десятин землі, а селянам — 440 десятин.

Після революції була створена сільська рада з трьох осіб: Захара Яковича Федорчука (голова ради), Івана Зіньковича Клименка та Давида Івановича Кеби. Вся поміщицька земля була поділена між селянами.

Після закінчення громадянської війни селяни Матвіїхи та Лихачихи взялися до відбудови сільського господарства. Створено кооператив, головою якого обрано Миколу Петрука. Через виробниче товариство місто надавало допомогу селу, постачало сільськогосподарські машини.

У 1921 р. у Матвіїсі та Лихачисі було створено товариство спільного обробітку землі. Головою цього товариства в Матвіїсі було обрано Івана Хомича Музичука, а в Лихачисі — Якова Архиповича Лавренюка. У 1930 р. матвіїський колгосп було названо «Хлібороб» (згодом — колгосп ім. Кагановича), а лихачиський — колгосп ім. Сталіна.

Під час колективізації селяни-середняки відмовлялися йти в колгосп та усуспільнювати своє майно. Вони протидіяли колективізації, робили замахи на керівників села.

У роки Голодомору 1932 — 1933 рр. у селах вимерла майже половина жителів. На території сільської ради знаходяться дві братські могили жертв Голодомору: одна розташована на кладовищі с. Матвіїха, друга — на кладовищі с. Лихачиха.

У період розбудови сільського господарства 1933 — 1940 рр. був широко розгорнутий рух п’ятисотенниць. Передовиками сільськогосподарського виробництва на той час були голова колгоспу М. С. Бойко, члени рільничої бригади Кеба, Лавренюк, Пилипчук, Федорчук, Гоменюк та багато інших.

У 1941 р. в колгоспі було збудовано водяний млин, де жителі сіл молотили зерно. Млин працює і понині.

У роки Великої Вітчизняної війни на фронтах загинуло 119 односельчан, понад 20 чоловіків і жінок було відправлено на примусові роботи до Німеччини.

Об’єднання матвіїського і лихачиського колгоспів відбулося в 1959 р. Було утворено колгосп «Ленінський шлях». Центральна садиба розташовувалася в Матвіїсі Тетіївського району, головою колгоспу було обрано Івана Григоровича Зімчука. За час його головування у колгоспі зросли темпи сільськогосподарського виробництва. Вже на початку 1960-х років колгосп «Ленінський шлях» входив до п’ятірки кращих господарства району.

Загальна кількість населення двох сіл становила близько 1000 осіб.

Наприкінці 1966 р. колгосп «Ленінський шлях» перейменовано в колгосп «Ленінська іскра» (с. Матвіїха Ставищенського району). Головою господарства обрано Андрія Григоровича Самарчука.

З кінця 1960-х до початку 1980-х років колгосп «Ленінська іскра» успішно працював. За цей час за великі трудові досягнення в галузі сільськогосподарського виробництва орденоносцями трудової слави стали механізатори П. А. Кеба, П. І. Клименко, комбайнер А. О. Паначук, ланкова рільничої бригади Ю. Д. Бевза.

Тракторна бригада в господарстві була однією із кращих у районі, неодноразово виборювала призові місця у змаганнях між тракторними бригадами сільськогосподарських підприємств району й області.

На той час у селі функціонували два магазини, заготівельна контора Володарського споживчого товариства, восьмирічна школа, в якій навчалися 132 учні (у вечірній школі навчалися 16 осіб робочої молоді), ФАП, який обслуговували три працівники з середньою спеціальною освітою. Працювали також дві бібліотеки з книжковим фондом 15463 примірники. Було побудовано новий Будинок культури, де працювали гуртки художньої самодіяльності, художнього читання, духового оркестру та розміщувалася бібліотека.

У середині 1980-х років за сприяння депутата Г. І. Ревенка було очищено ставок площею 28,3 га та збудовано нову греблю з гідроспорудами, яка з’єднала села автодорогою з твердим покриттям.

Після аварії на ЧАЕС на території Матвіїхи було вирішено за державні кошти збудувати виселок для переселенців із радіа-ційнозабрудненої зони. Було зведено 70 житлових будинків, школу, дитсадок, магазин, ФАП, комбінат побутового обслуговування. Це обновило інфраструктуру соціальної сфери села.

З часів здобуття державою незалежності сільське господарство стало занепадати. З 1996 р. колгосп «Ленінська іскра» було перейменовано в спілку селян «Іскра», роздержавлено землю та розпайовано між членами господарства. У 2000 р. спілка селян «Іскра» була реформована на два приватних підприємства — ТОВ «Вікторія» у с. Матвіїха (директор — В. П. Шевченко) та СП «Агрофортуна» в с. Лихачиха (директор — А. П. Вітенко).

У 2005 р. за сприяння вихідця села Леоніда Миколайовича Кеби була побудована дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Село Лихачиха входить до складу Матвіїської сільської ради. Розташоване за 1 км від с. Матвіїха. Населення — 185 осіб.

У ХVІІІ ст. у Лихачисі був розташований маєток Леонарда Улашенка. За поміщиком значилося 1365 десятин землі та 165 жителів. Напередодні Жовтневої революції в селі жив поміщик Іван Олінардович Гулашев, якому належало 993 десятини землі, тоді як селянам — 87 десятин. У селі працювала церковнопарафіяльна школа, в якій навчалося 45 дітей.

Серед видатних трудових родин Лихачихи слід відзначити родину Петра Андрійовича та Марії Антонівни Кеб. Все своє трудове життя Петро Андрійович пропрацював механізатором, у молоді роки брав активну участь у культурному житті села. Йому було присвоєно звання «Майстер — золоті руки». Петра Андрійовича нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора і Трудової Слави; за участь у Великій Вітчизняній війні — орденами Великої Вітчизняної війни та «За мужність».

 

 

Сьогодні наше інтерв’ю з Олександром Олексійовичем Шаповалюком — одним із представників великої кагорти органів місцевого самоврядування, Матвіїським сільським головою. Точніше, знову обраним на цю посаду, адже Олександр Олексійович вже очолював сільську громаду.

Чим зараз живе село, які першочергові завдання стоять перед громадою? Що робить виконком та депутати сільської ради заради покращення життя селян? Як вирішуються нагальні проблеми двох населених пунктів Матвіїської сільської ради? Поцікавилась, завітавши до сільського голови.

Переступивши поріг приміщення сільської ради, я відразу помітила господарність сільського голови. Скрізь чисто та охайно, в кабінетах проведені ремонти, працівники сільської ради привітно зуст-ріли мене.

Сільського голови Олександра Олексійовича Шаповалюка в кабінеті не було. Він, як повідомила бухгалтер, на виїзді. «Олександр Олексійович поїхав відвідати одну із сімей нашого села, адже там трапилася біда: обпеклася дитина, викликали швидку допомогу», — сказала вона.

Щоб там не казали, а робота в органах місцевого самоврядування ніколи не була спо-кійною, розміреною, передбачуваною. Що не день, то важливі справи.

Невдовзі надійшов Олександр Олексійович Шаповалюк, і почалася наша розмова, а торкалася вона актуальних питань, які на даний час хвилюють не тільки сільського голову.

— Олександре Олексійовичу, Ви не вперше обираєтеся сільським головою?

— Так. На посаді сільського голови я працював з 1985 по 1989 рік. За ці роки було збудовано висілок для людей, постраждалих в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тривало будівництво школи, торгівельних приміщень, побудували адмінприміщення, медпункт, дитячий садок — всі приміщення функціонували.

У ті роки радувало, що в школі навчалося 120 діток, було чути більше дитячого сміху, ніж тепер. Шкода, що молодь на сьогодні залишає села, шукає більшого заробітку.

— Чим зараз живе село, які першочергові завдання стоять перед громадою? Як працюють члени виконкому та депутати сільської ради заради покращення життя селян?

— Мешканці сіл Матвіїха та Лихачиха виявили високу до-віру, знову обрали сільським головою. Для мене, насамперед, це не тільки повага, а й велика відповідальність за долю села і людей, їх соціальний захист. Свої повноваження виконуватиму чесно, намагатимусь виправдати довіру земляків.

Головне, що ми злагоджений колектив однодумців, який своїм першочерговим завданням вважає вирішення питань щодо покращення умов життя мешканців сіл.

На сесіях сільської ради та засіданнях виконкому розглядаємо найактуальніші питання розвитку села, поліпшення його санітарного стану та благоустрою, умов праці та життєвого рівня односельців. У цьому плані я, як сільський голова, отримую постійну допомогу від депутатського корпусу, своїх колег та й від усієї громади загалом.

Ми працюємо не заради власного благополуччя, насамперед, заради своїх односельців, виборців, які своєю працею роблять внесок у розвиток свого рідного села. Я щиро дякую односельцям за порозуміння і підтримку.

На жаль, у сільської ради не завжди вистачає коштів, щоб вирішити ті чи інші питання. Але треба шукати вихід із будь-якої ситуації.

— Що вдалося зробити з благоустрою населених пунктів?

— Почали з елементарних питань наведення порядку. Беремо активну участь у благоустрої сіл Лихачиха та Матвіїха. У 2011 році вдалося встановити 100 метрів бетонної огорожі на кладовищі села Матвіїха. Цьому посприяв керівник підприємства «Дорф» Штефан Еберлі. За кошти депутата Київської обласної ради Миколи Каплуна огородили кладовище села Лихачиха. Крім того, Штефан Еберлі надав допомогу в налагодженні вуличного освітлення в нашому селі. Встановлено 20 світильників. При допомозі приватного підприємця Віктора Носулі освітлюється в нас і в’їзна гребля, частково освітлюється вулиця Кооперативна. В подальшому для того щоб проводити ці роботи, необхідні чималі кошти. У нас є плани з продовження освітлення вулиць Рибченків, Кооперативна, Побережних та Гагаріна. Будемо сподіватись, що нам це вдасться реалізувати вже в цьому році.

Однією із найболючіших проблем є питання організованого збирання та вивезення сміття. Все ж таки ми встановили графік централізованого вивезення твердих побутових відходів. Для цього ми виділяємо транспорт, паливно-мастильним матеріалом забезпечує Штефан Еберлі.

У цьому році плануємо провести ремонт доріг наших сільських вулиць, з державного бюджету виділено 15 тис. грн. Перший транш коштів надійде у липні, та в подальшому — у жовтні, грудні, але ми на сьогодні винайшли можливість виділити 4 тис. грн із сільського бюджету, щоб провести ямковий ремонт доріг вулиці Рибченків і провулку Кірова.

Провели ремонт кабінетів сільської ради. У ФАПі та бібліотеці змурували груби.

Ці приміщення в зимовий період тепер опалюються.

Потрібно відремонтувати покрівлю сільського Будинку культури, у фойє встановити поки що шість металопластикових вікон.

Головне питання, яке сьогодні турбує жителів, — це газифікація наших населених пунктів. Ми вже заключили меморандум з Київоблгазом, і якщо все буде добре, то в цьому році буде прокладено підвідний газопровід до Матвіїхи і Лихачихи, до своїх осель мешканці сіл проводитимуть за власні кошти.

— Чи спираєтесь у своїй роботі на допомогу місцевих підприємств, адже відомо, що сільські бюджети нині небагаті?

— Так, спираюсь. І спасибі, що між нами є взаєморозуміння. Будь-яке дійство, будь-яка робота на наших теренах не обходиться без їхньої допомоги. Наведу приклад. Напередодні Дня Перемоги голова первинної організації ради ветеранів села Станіслав Васильович Федорко звернувся до підприємців нашого населеного пункту, щоб допомогли у проведенні свята. Валерій Іванович Валенкевич, Штефан Еберлі, Микола Степанович Каплун, Віктор Васильович Носуля, Людмила Василівна Проценко, Сергій Володимирович Маслюк, Геннадій Миколайович Бондаренко, Віктор Дмитрович Бургела, Віталій Скиба, Олександр Шинкаренко відгукнулися на прохання. Завдяки їм кожен учасник бойових дій цього святкового дня отримав подарунки. А це Петро Андрійович Кеба, Ганна Іларіонівна Ткачук, Іван Прокопович Кеба, Владислав Фадійович Жицький. Вони є гордістю нашого села.

Я щиро дякую за порозуміння і підтримку всім підприємцям, які відгукнулися на прохання вшанувати наших славних сивочолих ветеранів.

Сьогодні хотів би подякувати й депутату Володарської районної ради Івану Миколайовичу Вітенку, який також не стоїть осторонь наших проблем, адже він є вихідцем з нашого села і знає, як живе село, намагається допомагати. За його підтримки для діток закуплена футбольна форма. Наші футболісти беруть активну участь у районних змаганнях.

Крім того, при допомозі підприємців вирішується питання із закупкою шкільного посуду для харчування дітей. У дитячий садок потрібно придбати телевізор і DVD для перегляду як навчального, так й ігрового матеріалу. Я 28 років пропрацював у школі і знаю, що це таке, коли матеріально-технічна база є недостатньою.

Відрадно те, що на території села працює п’ять торгових точок, які забезпечують населення усими необхідними товарами: від продуктових до господарчих.

— Проїздом до сільської ради я звернула увагу на церкву, власне, на територію навколо неї, яка вразила своєю охайністю і впорядкованістю.

— Так, церква Різдва Пресвятої Богородиці є окрасою і гордістю нашого села. Про благоустрій території дбає настоятель отець Борис разом з прихожанами. Коли заходиш на територію святого місця, душа радіє, що в селі є така окраса.

— Чи є співпраця з владою району?

— Безумовно. Співпраця існує. Без співпраці неможливо сьогодні вирішувати ті чи інші питання, які стоять перед сільською радою. Постійно на контролі голова райдержадміні-страції Руслан Миколайович Поліщук тримає питання благоустрою, питання фінансових надходжень до бюджету сільської ради.

Питання з газифікації наших населених пунктів вирішується при підтримці райдержад-міністрації та районної ради. Вони надали нам можливість, щоб ці роботи розпочинались і в подальшому продовжувались.

— Кожна людина усвідомлює той момент, коли починає пройматися долею рідного краю. Беззаперечно, окрасою якого є люди, славні трударі села.

— Так. Адже історію села творять люди, серед них —ветерани, вдови, діти війни. Завдяки їм ми живемо під чистим мирним небом.

Це і наші славні трударі землі. Всі досягнення, якими славне село, зроблені руками його жителів. Саме ними і повинні пишатися: не тільки зберігати, але й примножувати те, що створено попередніми поколіннями.

Сьогодні хочу згадати наших славних ветеранів праці — Салій Марію Петрівну, Гулик Марину Йосипівну, Побережну Любов Олексіївну, Лісогуб Людмилу Йосипівну, Бриксу Лідію Олександрівну, Ганецьку Ніну Олексіївну, Білінську Ніну Іванівну, Гайдая Михайла Івановича, Кебу Івана Миколайовича, Салія Миколу Яковича, Кебу Василя Степановича, Кебу Петра Андрійовича, Кебу Івана Прокоповича, Гоменюка Віктора Дмитровича, Винокура Олексія Олексійовича, Пилипчука Василя Дмитровича та багатьох інших.

Варто висловити слова вдячності нашим ветеранам педагогічної праці: Федорчук Ніні Михайлівні, яка 50 років пропрацювала на освітянській ниві, Федорчук Марії Карпівні, Борисенко Надії Антонівні, Салій Галині Іванівні, а також медичним працівникам: Музиці Любові Федорівні, Бойко Лідії Іванівні, які присвятили своє життя людям, дбаючи про їхнє здоров’я.

На даний час завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом працює Бойко Юлія Олексіївна. Надзвичайно старанна і відповідальна людина.

Користуючись нагодою, висловлюю подяку за сумлінну працю нашим соціальним працівникам, Ганькевич Наталія Леонідівна, Фещенко Галина Анатоліївна які обслуговують одиноких людей похилого віку.

Понад 30 років на посаді завідуючої відділенням поштового зв’язку працює Миколайчук Надія Андріївна. Поважний стаж роботи листоношею — 30 років — має Кеба Катерина Анатоліївна. Ці люди віддані душею і серцем своїй роботі. Сьогодні варто подякувати за працю і Билінській Марині Василівні, яка все життя пропрацювала листоношею в селі.

— Олександре Олексійовичу, Ви з такою теплотою і шаною назвали славних трударів села, а чиє у ньому умільці?

— Звичайно. А яке ж село без народних умільців? У нас в селі проживають вишивальниці, чиї роботи просто зачаровують. Цим ремеслом займається Світлана Дмитрівна Тимченко (директор сільського Будинку культури) та Євгенія Борисівна Двойних (пенсіонерка).

Варто із глибокою шаною згадати умільця на всі руки Кебу Василя Миколайовича (нині покійний), який все своє життя пропрацював механізатором. Після виходу на пенсію він не знав спокою. Весь час був у роботі: щось майстрував та творив. Він був одним із кращих не тільки на селі, а й навіть у районі майстром. З дерева творив справжні дива.

— Що допомагає Вам у роботі?

— Віра в краще світле майбутнє. Моя точка зору — треба працювати. Якщо не будеш нічого робити, тебе не підтримає громада. А коли люди бачать, що ти хочеш той «камінь» зрушити, то й самі стануть до роботи. Лише спільно з громадою можна вирішити ті чи інші питання на селі. Співпраця громади, це головне. Дякую односельцям, що розуміють і підтримують. Планів багато — будемо працювати.

— Який Ваш девіз життя?

— Не стояти на місці — рухатись, важко — долати перешкоди і далі йти. Сподіватись на те, що тебе зрозуміють і підтримають.

 

* * *

Після розмови із сільським головою ми відразу вирушили до школи. На шкільному подвір’ї вабили погляд чистота та охайність, побілені дерева та бордюри, покошена трава.

Переступивши шкільний поріг, я була приємно вражена: наскільки гарна, простора Матвіїська школа. У фойє розміщені стенди зі світлинами ветеранів Великої Вітчизняної війни, славних трударів села, ветеранів педагогічної праці, а також висвітлене шкільне життя, кращі учні школи.

Вражало й озеленення навчального закладу, особливо математичний кабінет.

— І чого ще треба? Просторі класні кімнати, чисто, гарно, тільки навчатись, — відзначила у розмові вчитель математики Ганна Шаповалюк.

Звичайно, тільки навчатись. Тільки шкода, що так мало учнів. Демографічна ситуація невтішна. У цьому навчальному році навчалось лише 36 дітей. Педагогічний колектив Матвіїського НВК «ЗОШ І — ІІ ступенів-ДНЗ» працював над проблемою «Особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання з метою формування творчої особистості школяра».

Навчальний процес у закладі забезпечують 16 педагогічних працівників, серед них 7 педагогів — за сумісництвом. Мають вищу освіту 14 учителів. Вищу кваліфікаційну категорію — 7.

Директор школи Олександр Олександрович Купріянчук розповів про результати та досягнення вихованців закладу.

— Учні школи брали участь у Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської молоді ім. Т. Шевченка у 2011 році. Учениця 6 класу Винокур Юлія зайняла друге місце у своїй віковій категорії. Учениця 3 класу Музичук Дарина посіла друге місце у другому етапі Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика. Ці дівчатка брали участь у поетичному конкурсі «Зерна доброти». Винокур Юлія стала фіналістом обласного етапу за творчий пошук та оригінальні поетичні спроби, а Музичук Дарина отримала друге місце у районному етапі даного конкурсу.

Третє місце школа має у ра-йонному конкурсі юних інспекторів руху та третє місце в конкурсі в’язання вузлів з техніки пішохідного туризму. Матвіїська команда впевнено йде до фінальної першості з футболу, — поінформував директор школи Олександр Купріянчук.

З гордістю Олександр Олександрович говорив і про успіхи педагогічного колективу.

— Всі вчителі, які атестувались, пройшли навчання за програмою Іntel. Вчитель І. Р. Гулик пройшла навчання за програмою медико-педагогічної технології, гармонії, розвитку здоров’я та інтелекту «ПіснеЗнайка» і працює за цією програмою в третьому класі.

При школі працює різновікова група дошкільного навчального закладу, яку відвідує 20 вихованців.

А ось тут справжня казка. Наскільки продумано і вміло облаштовані кімнати: ігрова, спальня, їдальня, кімната для занять. Скрізь іграшки, казкові декорації, дитячі меблі. Усе в яскравих, різнобарвних кольорах. У дитсадку оформлено постійно діючу виставку дитячих художніх робіт.

Педагоги Матвіїського навчально-виховного комплексу прагнуть, щоб дітям добре жилося, щоб кожен день був сповнений нових позитивних вражень, цікавих та веселих розваг.

— Як би не складались обставини, наші діти повинні мати все необхідне для повноцінного розвитку. В наших руках велика сила — наші діти. Вони змінюють світ на краще з нашою допомогою. І тільки в тісній співпраці ми зможемо втілити наші мрії в життя. Адже недарма говорять: якими виростуть діти, такою буде і Земля, — відзначив у розмові сільський голова Олександр Шаповалюк.

Ось так живе і працює сільська громада, крокуючи вперед з надією у краще майбутнє.

Повертаючись додому, я помітила жіночку, яка швидкою ходою з велосипедом кудись поспішала. Все ж таки я наважилась у неї запитати, чи задоволена роботою сільського голови?

— Невже ви не помітили, що в нашому селі є справжній господар. Тільки погляньте, як в селі чисто, а скільки зроблено гарних справ з благоустрою села. Навіть організували централізований вивіз сміття. Наскільки стало приємніше зайти у сільську раду, адже зробили у приміщенні ремонт. Та й з яким питанням не зверталися б у сільську раду, тут завжди вислухають і допоможуть та зрозуміють. Одним словом, стало краще...

 А. Кириченко.