Купить новостройку с отделкой. Где купить однокомнатную квартиру в новостройке? Купить новостройку недорого. Оценка стоимости недвижимости. Какая рыночная оценка недвижимости? Принципы оценки недвижимости. Теплый пол своими руками. Как сделать теплый пол в доме. Монтаж водяного теплого пола. Не включается ноутбук. Скажите почему не включается ноутбук. Ноутбук включается и сразу выключается. Быстрый кредит наличными. Где быстро взять кредит без справок. Оформить быстрый кредит. Топ wow сервера. Где скачать последний клиент wow? Самый лучший сервера world of warcraft. Ленточная пилорама цена. Ленточная пилорама своими руками чертежи. Скачать чертежи ленточной пилорамы. Аренда квартир без посредников. Длительная аренда квартир без посредников и прочих. Аренда однокомнатной квартиры.
Головна
Новини
Новини Володарщини
Новини області
Виступи. Інтерв’ю. Привітання
Військова служба за контрактом у Збройних Силах України
Центр допомоги учасникам АТО
Склад
Розпорядження
Положення
Юридична допомога учасникам АТО та їх сім’ям
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ
Концепція реформування місцевого самоврядування
Обговорення
Інформація
Доступ до публічної інформації
Звернення громадян
Економіка
Інвестиції
Соціально-економічний розвиток
Закупівлі
Оголошення
Громадянське суспільство
Політичні партії
Програма співпраці
Громадські організації
Політично-консультативна рада
Громадська рада
Громадське обговорення
Центр надання адміністративних послуг
Графік роботи
Контакти
Новини
Нормативно-правова база
Перелік послуг
Регуляторна політика
Планування регуляторної діяльності
Оприлюднення проектів регуляторних актів
Відстеження результативності
Здійснення регуляторної діяльності
Державна служба
Е-декларування
Конкурс "Кращий державний службовець"
Запобігання проявам корупції
Житлово-комунальне господарство
Сфера земельних відносин
Цивільний захист та безпека життєдіяльності
Сектор культури
Служба у справах дітей та сім'ї
Молодь і спорт
Освіта
Управління Пенсійного фонду
Керівництво
Структура
Графіки прийому
Зворотній зв'язок
Страхувальникам
Пенсіонерам
Добровільна участь
Новини
Застрахованим особам
Запобігання проявам корупції
Доступ до публічної інформації
Питання-відповідь
ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ
Інформує Казначейство
Податкова служба
Юстиція
РАЦС
Юридичні консультації
ДВС
Методичні рекомендації
Державна реєстрація НПА
Володарське бюро правової допомоги
Управління соціального захисту населення
Охорона здоров'я
Моє село - краплиночка на карті
Служба 101. Володарський РС ДСНС
Центр зайнятості
Регіональний сервісний центр МВС

Авторизація



Лічильник відвідування

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні325
mod_vvisit_counterВчора381
mod_vvisit_counterЦього тижня706
mod_vvisit_counterМинулого тижня2687
mod_vvisit_counterЗа місяць8225
mod_vvisit_counterМинулого місяця10233
mod_vvisit_counterВсього835289

Online (20 хвилин): 5
Твій IP: 54.159.30.26
,
2018-02-20 17:52
Біліївка
Четвер, 02 серпня 2012, 08:18

Село Біліївка виникло, як і інші хутори, коло міста Розволожжя (сучасне село Антонів Сквирського району), яке служило форпостом на південно-західному степовому кордоні Київської Русі. Місто Розволожжя загинуло у 1242 році під час монголо-татарського поневолення Русі.

У стародавні часи село було розташоване на шляху, який з'єднував Київ з південно-захі-дним краєм Київської Русі. Поруч з Біліївкою проходив ще один давній Бердичівський шлях, який з'єднував північний захід Русі з півднем.

Село омивала річка Лаврики, яка впадала в річку Березянку. Вона в стародавні часи була повноводною і захищала поселення від ворожих нападів з півночі та сходу. З півдня і заходу простягалась зона лісостепу з родючими землями і лісами. Село Біліївка розмістилось на горбистій місцевості між трьома ставками. Річечка Пожарка з'єднувала два ставки, але була дуже маленька. Яр на північний схід від села називався «Сухий яр». А на південному сході від села є яр і горби, між двома великими горбами міститься великий став, його називають і тепер «Пустоха». Колись там проживали шевці-євреї. Тоді яр звався Шевським. Коли під час революції шевців було ліквідовано, то місцевість назвали «Пустоха».

Щодо назви села Біліївка, то існує дві версії. Перша, за переказами людей, історія виникнення назви була така: під час татарської навали вороги вирубали на смерть всіх жителів села. Лише один чоловік заховався і залишився живим — це чоловік середніх років на прізвище Біляєв. Були знищені всі хати. Єдиний житель Біляєв після спустошення викопав землянку між горбами й оселився жити в цьому місці. Так, поступово розвиваючись, виросло село, яке стали називати Біліївка. За другою версією походження назви села, тут з давніх часів на схилах берегів річки добували білу глину, яка цінувалась на місцевих ринках, і біліївчани завжди промишляли нею, продаючи чи обмінюючи на різні товари.

Природні багатства цього краю сприяли розвитку землеробства і скотарства. З іншого боку — викликали заздрість ворогів, тому часто доводилось відстоювати свою землю в ратних боях. Після повалення монголо-татарського іга тут спочатку господарювала Литва. В ХV столітті з навколишніх поселень збирав данину литовський князь Вітовт. В ХVІ — на початку ХVІІ століття цими землями володіли князі Острозькі, потім польські магнати Заславські, Сангушки. А після Люблінської унії 1569 року Київське та інші воєводства були приєднані до Польщі. На цей час припадає і відродження сучасної Біліївки.

Географічне розміщення Біліївки та інших колишніх поселень зумовило, з одного боку, їх ранній розвиток, з другого — активну участь населення в антифеодальній боротьбі проти іноземних загарбників. Біліївчанам разом зі своїми земляками доводилось у ратних сутичках відстоювати свій рідний край. Селяни були причетні до повстань під проводом Криштофа Косинського (1592 — 1593 років), Северина Наливайка (1594 — 1596 років). Мешканці великого поселення взяли участь разом із жителями сіл Антонів і Березна у формуванні козацького полку і обозу для армії Богдана Хмельницького в роки визвольної війни 1648 — 1654 років. Після визвольної війни українського народу проти шляхти значна частина земель Правобережної України ще залишалась під владою Польщі, але фастівський полковник Семен Палій ще довго не давав оселятись польським панам на землях Київської губернії, виганяючи їх за її межі.

В 1723 році Біліївка належала польському князю Михайлу Корибуту Вишневецькому — відомому письменнику, представникові давнього литовсько-руського роду князів Вишневецьких, які володіли великими українськими територіями протягом майже двох століть.

У ХVIII столітті біліївчани брали участь у гайдамацькому русі — Коліївщині. В глибоких ярах під назвою «Войнича долина» біля села Рогізна збиралися з мешканців навколишніх сіл гайдамацькі загони.

З пам'яток архітектури відома дерев'яна церква Святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Побудовано церкву до 1770 року, оскільки з цього часу в ній збереглися метричні записи. Іконостас її було куплено в 1809 році у Сквирській Соборній церкві. Церкву було закрито у 1950 році, в її приміщенні був клуб, а в 1970 році церкву було розібрано. Від колишньої церкви сьогодні залишились фрагменти фундаменту.

Протягом багатьох років польські магнати й католицька церква прагнули фізично і духовно підкорити мешканців села Біліївка, залучаючи їх до католицької віри, знищуючи місцеву національну культуру та самостійність українського народу. Але всупереч насильству біліївчани не корилися поневолювачам, відстоювали національну культуру і православну віру. У ХVIII столітті в селі Біліївка було засновано церковне братство, яке боролося проти ідеології католицької церкви, за повернення селян до православної віри, сприяло розвитку осві-ти тощо. 1791 року братство домоглося від власника Біліївки Рибинського звільнення братської пасіки, що була в селі, від здачі десятої частини її доходу на користь панської економії. Аналогічне братство створив 1790 року в селі Антонів біліївський священик Григорій Корнилович (або Корниловський). Цього ж року він перейшов з Біліївки в Антонівський прихід (Антонівську церкву) і, щоб протидіяти уніатам (українським священикам, які визнавали католицьку віру), мав мету зберегти у людей «добросердечную расположенность» до православної церкви.

Повернувшись із-за кордону, власник села Антонів католик Олександр Подгорський обурився вчинком Григорія Корниловича і збудував кам'яний костьол. У 1796 році Корнилович змушений був переїхати до села Самгородок, де і помер.

За адміністративно-територіальним розподілом ХVІ — ХVII століть Біліївка входила до складу Антонівської волості Сквирського староства. З 1796 року загарбані Польщею землі України були приєднані до Росі-йської держави. До складу створеної Київської губернії увійшло 12 повітів, у тому числі і Сквирський із селом Біліївка.

До 1799 року селом володів овруцький каштелян (військовий управитель міста Овруча) двоіменний Мартин-Антон Рибинський, який входив до свити польського короля Августа Понятовського.

У 1799 році Рибинський продав Біліївку поміщику Олександру Березовському. В 60-ті роки XIX століття, після скасування кріпосного права, Біліївкою володіли внуки Березовського Антон, Генріх, Киприян, дві сестри з матір'ю Людвигою.

Із наявних в селі криниць тих часів одна має назву «Братерська». Криницю, за переказами, будували 12 братів.

1861 року в селі налічувалося 827 душ.

З розповідей старожилів села Біліївка відомо, що школа в селі була заснована в 1861 році, розміщувалася в сільській хаті, називалась церковнопарафіяльною при місцевому храмі й функціонувала майже 60 років. У документах вона іменувалася церковноприходським училищем, а клірові відомості сповіщають про початковий етап її існування наступну інформацію: «Оно помещено в доме, нарочно устроенном обществом. На содержание его отпускается от прихожан учителю за учебные месяцы по 10 рублей, отопление и служитель. Учитель — крестьянин домашнего обучения Никифор Митрофанов Цирук. Лет ему 54». Певний час школа була суто «хлоп'ячою»: в ній навчалися три десятки хлопчиків. В класній кімнаті, де проходило навчання 1 — 3 класів, стояли довгі парти, за якими сиділи по 8 — 10 учнів. За партами сиділи ті учні, що добре навчалися, за столами — ті, що мали середню успішність, а на стільчиках — невстигаючі. На стіні висіла дошка, а в кутку — ікона. Учнів було багато, а навчав один учитель. Вчили писати і рахувати на грифельних дошках. Закон Божий читав отець Захарій Федорович Висоцький. Він був досвідченим пастирем і служив при цій парафії довгі десятиліття до глибокої старості. Відкритою ним школою отець Захарій керував понад третину століття, заслуженого священика неодноразово нагороджували представники церковної влади. Від імені Київських митрополитів йому вручили набедреник, скуфію та камилавку. Про духовного та освітнього наставника села Біліївки було повідомлено до Санкт-Петербурга, і пастиреві вручено золотий нагрудний хрест від імені Священного Синоду Російської Православної Церкви. Понад два десятиліття допомагав священику в організації навчально-виховного процесу місцевий псаломщик Михайло Федорович Антонович.

Другим і останнім дореволюційним наставником школи при Біліївській парафії був син засновника, також священик, отець Яків Захарович Висоцький. Він, очевидно, успадкував від батька педагогічні здібності й після здобуття освіти 18 років працював учителем державних шкіл на Волині. Проте згодом він таки вирішив продовжити батьківську справу: в 1898 році витримав іспит на священика і в 1900 році, після смерті батька, з якою у селі Біліївка завершилась ціла епоха, зайняв його місце настоятеля. Ставши священиком, отець Яків активно реалізовував досвід педагогічної роботи й енергійно працював у приходському навчальному закладі села Біліївка. Школа сягнула вершин свого розвитку. На її потреби на початку XX ст. миряни щороку збирали по 70 крб., а ще 390 крб. надсилалось з бюджетних коштів. Станом на 1912 рік в єдиному першому класі Біліївської школи навчалися 71 першокласник та 40 першо-класниць.

Наставник школи виявився гідним продовжувачем справи свого батька. На початку XX ст. за старанну пастирську та педагогічну діяльність отець Яків був нагороджений набедреником, а в 1912 році — скуфією. Крім нього постановкою навчально-виховного процесу в Біліївській школі опікувався ще й псаломщик Григорець Симеон Дмитрович. Він працював у школі близько десятиліття. В суботу ввечері і в неділю рано усі діти з учителем ходили до церкви. Діти вивчали молитви та проповіді. У 1896 році був призначений громадський попечитель, який збирав гроші з кожного двору, на них було збудовано новий будинок, в якому були розміщені школа і сільська управа. До 1912 року в школі працював один учитель, потім — два вчителі: Кукса і Бутовський, потім Кукса з Вишневецьким. Навчання в цьому будинку проходило приблизно до 1919 року, потім школа була відкрита в попівській хаті, яка стояла над ставом, де зараз садиби Луценка Григорія Степановича та Луценко Людмили Михайлівни. До школи ходили лише ті діти, яких пускали батьки. Решта дітей шкільного віку сиділи вдома, займались господарськими справами разом із батьками. Після закінчення школи ті, хто мав матеріальні кошти, навчали дітей у школі села Антонів Сквирського повіту. Вважалося дуже престижним нести вечерю до вчителя на Різдво або йти «христувати» на Пасху. Вчитель дуже поважно ставився до таких учнів і щедро пригощав.

У 1974 році початкова школа в селі Біліївка була закрита, і всі учні навчалися у Гайворонській середній школі села Гайворон Володарського району. А у вересні 1992 року в Біліївці знову відкрито початкову школу, в якій недовго проводилося навчання дітей — до 2003 року.

У 1900 році в селі нараховувалось 235 дворів, 1424 жителі: 722 чоловіки і 702 жінки. Жителі села займалися хліборобством. У селі було землі 1672 десятини, з них належало поміщикам — 745 дес., церкві — 42 дес., селянам — 884 дес. Село належало Михайлу Трохимовичу Кедреновському. Господарство в маєтку вів управляючий Михайло Львович Поджио по трипільній системі. У селі були 1 православна церква, 1 дзвіниця, 1 церковноприходська школа, 3 кузні, 1 водяний млин. Громадський капітал з 1 січня 1900 року досягнув суми 1200 крб., а виробничий — 4942 крб.

Революційні події 1917 року сколихнули село, почалися заворушення селян, в селі було створено революційні комітети. Першим головою революційного комітету був Білун Іван Петрович. У 1918 році створено комітет незаможних селян, який почав наділяти землю селянам. На одну душу давали по 1 га землі.

У 1919 році було створено бурякове товариство: організовано сіяли буряки, десь 200 га, врожай возили на Городище-Пустоварівський цукровий завод, взамін одержували патоку, гроші. Люди стали більш згуртованими, активнішими, дружнішими. Створили товариство спільного обробітку землі, головою товариства був Петренко.

Конфіскація поміщицьких і монастирських земель проходила з 1920 по 1925 роки, тоді ж утворили й комсомольські осередки. У 1923 році було створено комнезам (комітет незаможніх селян).

В ті роки важку роботу виконували коні. В селі коней було дуже багато.

Перший трактор на біліївських полях з'явився ще до заснування колгоспу, коли були комнезами (1926 — 1927 роки). Називався цей трактор «Форзон», ці трактори продавала нам Америка. Потім, у 1932 році, коли існували вже колгоспи, селяни працювали на тракторах Харківського тракторного заводу (ХТЗ). На перших тракторах працювали колгоспники Макуха Юхрем, Цірук Ничипір Мойсейович, Вашеця Василь Прохорович.

У 1929 році був організований перший колгосп «Більшовик».

У 1931 році почалася загальна колективізація.

Хліб почали спочатку забирати в заможних селян, які з недовірою ставилися до колективного господарювання. Згодом хліб стали забирати у всіх без винятку селян.

У 1932 році голод уже відчувався. Забирали усе. Кожен пуд хліба доводилося брати силоміць. Прикривалися фразами: «суцільна колективізація», «ліквідація куркульства», «розквіт колишнього селянства».

Село було багатодітним, але голод стукав у кожні двері — не минув ні однієї сім'ї. Точних даних про смертність немає, але за розповідями очевидців, горе не минуло жодної сім'ї, а були випадки, що вимирала вся сім'я. За спогадами очевидців голодомору, в селі загинуло 253 людини, не враховуючи безіменних дітей, імена яких очевидці не пригадали. На масових похованнях встановлено хрести з написом.

Однак життя брало своє: в передвоєнні роки колгоспники одержували на зароблений трудодень по 3 — 4 кг хліба, грошової оплати практично не було, бо 15 — 20 копійок на трудодень селянам не завжди вистачало, щоб розрахуватись за податки й виплатити державну позику.

У роки репресій було забрано жителя села Пецуха Макара Петровича, який працював лікарем.

У 1935 році в районі орга-нізували машино-тракторні станції (МТС). Біліївський колгосп обслуговувала МТС, що знаходилась у селі Руде Село.

Перша вантажна машина («полуторка») з'явилася в селі в передвоєнні роки. Працював на ній рогізнянський водій на прізвище Макосій.

Але на країну наступала страшна пора — Велика Вітчизняна війна. Чорним крилом накрила Біліївку звістка про початок війни. Село відправило своїх синів на захист Вітчизни. Влітку 1941 року в село ввійшли фашисти і почали заводити свої порядки. Малолітніх дівчат і хлопців примусово забирали на роботи до Німеччини. Ніхто не знає точної кількості вивезених молодих людей. Частина з них працювала на заводах і фабриках Німеччини, інших відправляли працювати у сільському господарстві, деяких — наймитами у хазяїв-німців.

Настав 1945 рік. Радісна звістка прийшла й у Біліївку: закінчилася війна! Одночасно радість і горе втрати охопили село. Хоробро бились на полях війни наші воїни, але не всім судилося повернутись. 79 солдатів загинули в кривавій боротьбі і не повернулися до своїх домівок, залишивши дітей сиротами, жінок — вдовами, а матерів — навічно згорьованими. На честь загиблих односельчан на сільському кладовищі встановлено пам'ятник — меморіал, де навічно викарбувані імена загиблих біліївчан. Багато захисників Батьківщини нагороджено орденами і медалями, серед них: полковники Сотніченко Феодосій Іванович, Замно Олександр Миколайович, Воловенко Антін Михайлович; капітани Коломійчук Сергій Борисович, Волинчук Ілля Карпович, Луценко Михайло Павлович, Сотніченко Олексій Іванович, Петров Василь Ксенофонтійович; старший лейтенант Воловенко Павло Прохорович; старшина Бацак Дмитро Оксентійович; старший сержант Макуха Олександр Романович; рядовий Луценко Степан Федорович та багато інших.

Відразу ж після визволення трудівники села взялися за відбудову народного господарства.

З 1 січня 1974 року колгосп села Біліївка був приєднаний до колгоспу «Маяк» сусіднього села Гайворон, і тільки на активну вимогу місцевих колгоспників 30 травня 1988 року створено новий колгосп ім. Фрунзе, потім перейменований у «Вітчизна».

Минуло вже більше року, відколи Біліївську громаду очолив новообраний сіль-ський голова Олександр Васильович Макуха. Про досягнення, актуальні питання сьогодення і плани на майбутнє наша розмова з головою села Біліївка:

— Олександре Васильовичу, що з Вашої передвиборної програми вже вдалося втілити у життя?

— Вирішено питання із покращенням медичного обслуговування жителів села. Раніше наш фельдшер проживала в сусідньому селі Гайворон і на роботу в Біліївку доїжджала. Зараз же мед-працівник мешкає в нашому селі, що дозволяє жителям отримати медичну допомогу в будь-який час доби. Люди задоволені.

Спільними зусиллями жителів Біліївки й підприємців-меценатів відремонтовані чотири кімнати для сільської бібліотеки. Тепер наша бібліотека — одна з кращих у районі.

Постійно проводяться роботи щодо покращення благоустрою села. Проведено ремонт пам'ятника на кладовищі, вирубано чагарники й аварійні дерева на центральній вулиці та біля водонапірної башти. Також виготовили таблички з назвами вулиць і номерами будинків.

— Які заклади соціально-побутової сфери працюють у селі?

— Медичні послуги мешканцям Біліївки надає фельдшерсько-акушерський пункт, в якому завідуючою О. О. Овчаренко.

Товари повсякденного попиту можна придбати в магазині приватних підприємців Василя Івановича і Галини Макарівни Задворних. Продавцем у магазині працює О. І. Котовська.

До послуг жителів хороша бібліотека.

У селі працює поштове відділення, яким завідує Т. А. Макуха. Одночасно з отриманням газет, журналів і пенсій жителі Біліївки можуть просто вдома провести оплату комунальних послуг, що особливо зручно для людей похилого віку.

Минулого року ми провели косметичний ремонт сільського клубу. На жаль, наш невеликий бюджет не дозволяє профінансувати опалення великої будівлі, тому поки що клуб працює тільки в теплу пору року.

— Показником рівня цивілізованості суспільства є ставлення до ветеранів війни, праці й людей похилого віку. Як живеться ветеранам у Біліївці?

— Із учасників Великої Вітчизняної війни в селі зараз проживають двоє. Це Іван Микитович Джеря й Іван Трохимович Пігуль. Вони користуються пільгами як інваліди війни. На жаль, вже немає серед нас учасника битви за Москву Дмитра Оксентійовича Бацака, який помер у 2009 році. Недавно на його ім'я надійшла нагорода від мера Москви, яку буде вручено родичам 15 лютого цього року.

Великою повагою серед односельців користуються ветерани праці Марія Павлі-вна Аляб'єва, Віталій Прокопович Коротун, Ніна Петрівна Коротун.

Є в нашому селі й мати-героїня. У грудні 2011 року почесне звання присвоєно Марії Дмитрівні Марчук.

Ветеранами й людьми похилого віку опікується соці-альний працівник Жанна Яковець. Зараз, коли холодно, і соціальний працівник, і сільський голова постійно навідуються до престарілих людей, особливу увагу звертають на температурний режим в оселях людей похилого віку. До того ж, соці-альний працівник допомагає в оформленні субсидій, щодня звітує про свою роботу перед сільським головою.

— Чи є в селі газ, водопостачання?

— Так, село газифіковано, є також і водогін, який перебуває на балансі та утриманні в сільській раді. Обслуговує водогін механік водопостачання О. А. Ільєв. Зарплату механік отримує з місцевого бюджету.

— Які підприємства і підприємці працюють у селі? Як допомагають підтримувати соціальну сферу?

— Більшу частину біліївських земель орендує сучасне потужне підприємство ТОВ «Сільгосптехніка Нова» (директор Г. Г. Лапі-цький, керуючий відділком В. І. Хижка). На землях біліївської громади також працюють агрофірма «Рогізнянська» (директор С. І. Павлюк), СТОВ «Єдність» (директор В. Г. Сутковий), приватні підприємці М. С. Шинкарук, Л. М. Шинкарук, В. І. Задворний, Г. М. Задворна, В. І. Джеря, М. В. Ткачук і Л. І. Ткачук. Хочу сказати, що всі підприємці, які працюють у селі, розу-міють, що село зараз потребує підтримки. А тому всі справи і заходи, що проводяться в селі, проходять за участі наших підприємців і при їх спонсорській допомозі. За що підприємцям велика вдячність від жителів Біліївки.

— Біліївка — одне з небагатьох сіл, в якому немає школи. Де навчаються біліївські діти?

— Зараз у Біліївці 14 дітей шкільного віку і 15 дітей дошкільного віку. Шкільний автобус возить дошкільнят і учнів 1 — 9 класів у сусіднє село Гайворон, а учнів 10 — 11 класів — у Володарку. Цим же автобусом їздять на роботу дві наші вчительки Н. П. Коротун і С. І. Тимченко.

— Як Ви будуєте співпрацю з райдержадміністрацією та районною радою?

— Всі питання, з якими звертаємось до районної влади, і які можуть бути вирішені на районному рівні, — вирішуються. Наведу конкретний приклад: саме зараз за підтримки голови Володарської райдержадміністрації Р. М. Поліщука здійснюється виготовлення технічної документації на присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Практичну і юридичну допомоги надає нашій громаді голова Володарської районної ради П. Ф. Мусієнко, а працівники апарату районної ради постійно консультують наших спеціалістів.

Депутат районної ради М. С. Шинкарук проводить особистий прийом громадян останнього четверга щомісяця.

— З якими громадськими організаціями співпрацює Біліївська сільська рада?

— Часто ми звертаємося до Володарської районної організації Партії регіонів. Ми знаємо, що громадська приймальня Партії регіонів, якою керує Л. П. Терещенко, може допомогти вирішити, здавалося би, безнадійні вже питання навіть на рівні обласному, а то й державному.

Результативна співпраця налагоджена також і з міжнародною правозахисною громадською організацією «Континент». Нещодавно в Біліївці з гуманітарною місією побував голова правління орга-нізації, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України О. М. Боярчук.

— Розкажіть про роботу, спрямовану на профі-лактику правопорушень на території села.

— За Біліївкою закріплені дільничний інспектор міліції В. В. Балдига і помічник дільничного О. С. Лимар. У приміщенні сільської ради дільничному виділена кімната для прийому громадян. Дільничний інспектор бере участь у засіданнях виконкому, веде профілактичну роботу з громадянами, здійснює рейди-перевірки на території села, забезпечує охорону правопорядку під час проведення масових заходів.

— Кожне село славиться своїми умільцями. Чи є такі в Біліївці?

— У Біліївці багато пра-цьовитих і творчо обдарованих людей: рахунок іде на десятки. Справжнє захоплення викликають роботи Л. С. Власюк, Л. І. Луценко, Л. М. Чернюк, Н. П. Коротун, В. М. Севрук, С. О. Коломійчук та інших. Фотографії кращих робіт тридцяти трьох наших односельців ми зібрали в альбомі «Умільці села Біліївка». І, знаєте, дуже тішить те, що альбом пос-тійно поповнюється.

— Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє.

— Навесні оголосимо і проведемо конкурс «Двір зразкового порядку». За рахунок субвенцій з Держбюджету плануємо реконструкцію дороги до учасника Великої Вітчизняної війни І. Д. Джері. Також хочемо встановити хрест на місці колишньої церкви й поновити огорожу на кладовищі. Зараз збираємо експонати для сільського краєзнавчого музею. Вже є біля сотні експонатів, отож відкриття нашого сільського історико-краєзнавчого музею теж є у планах. Якщо в селі будуть знати й шанувати минуле, то буде в села і майбутнє!

В. Миколаєнко