Шпатлевка стен под обои. Быстрая шпатлевка стен своими руками. Стоимость шпатлевки стен. Штукатурка стен цена. Быстрая штукатурка стен своими руками. Отделка стен штукатуркой. Декоративная отделка стен. Качественная отделка стен декоративным камнем. Отделка стен своими руками. Мини токарный станок своими руками. Как сделать токарный станок своими руками. Настольный токарный станок своими руками. Облицовка дома кирпичом. Качественная облицовка дома кирпичом фото. Наружная облицовка дома. Как начать бизнес с нуля. Быстро начать бизнес без вложений. Начать бизнес с нуля идеи. Канализация в частный дом. Хочу сделать канализация своими руками. Водоснабжение и канализация дома. Строительство фундаментов цены. Быстрая строительство фундамента своими руками. Технология строительства фундамента.
Головна
Новини
Новини Володарщини
Інші новини
Виступи. Інтерв’ю. Привітання
Військова служба за контрактом у Збройних Силах України
Центр допомоги учасникам АТО
Склад
Розпорядження
Положення
Юридична допомога учасникам АТО та їх сім’ям
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ
Концепція реформування місцевого самоврядування
Обговорення
Інформація
Доступ до публічної інформації
Звернення громадян
Економіка
Інвестиції
Соціально-економічний розвиток
Закупівлі
Оголошення
Громадянське суспільство
Політичні партії
Програма співпраці
Громадські організації
Політично-консультативна рада
Громадська рада
Громадське обговорення
Центр надання адміністративних послуг
Графік роботи
Контакти
Новини
Нормативно-правова база
Перелік послуг
Регуляторна політика
Планування регуляторної діяльності
Оприлюднення проектів регуляторних актів
Відстеження результативності
Здійснення регуляторної діяльності
Державна служба
Е-декларування
Конкурс "Кращий державний службовець"
Запобігання проявам корупції
Житлово-комунальне господарство
Сектор містобудування та архітектури
Реєстр містобудівних умов та обмежень
Фінансове управління
Сфера земельних відносин
Сільське господарство
Управління соціального захисту населення
Цивільний захист та безпека життєдіяльності
Відділ культури
Служба у справах дітей та сім'ї
Молодь і спорт
Освіта
Управління Пенсійного фонду
Керівництво
Структура
Графіки прийому
Зворотній зв'язок
Страхувальникам
Пенсіонерам
Добровільна участь
Новини
Застрахованим особам
Запобігання проявам корупції
Доступ до публічної інформації
Питання-відповідь
ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ
Інформує Казначейство
Податкова служба
Управління юстиції
РАЦС
Юридичні консультації
ДВС
Методичні рекомендації
Державна реєстрація НПА
Володарське бюро правової допомоги
Охорона здоров'я
Моє село - краплиночка на карті
Служба 101. Володарський РС ДСНС
Центр зайнятості
Регіональний сервісний центр МВС
Взаємодія з правоохоронними органами

Авторизація



Лічильник відвідування

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні72
mod_vvisit_counterВчора1880
mod_vvisit_counterЦього тижня6754
mod_vvisit_counterМинулого тижня12123
mod_vvisit_counterЗа місяць33029
mod_vvisit_counterМинулого місяця47839
mod_vvisit_counterВсього982394

Online (20 хвилин): 20
Твій IP: 54.162.123.74
,
2018-07-20 00:59
Пархомівка
П'ятниця, 01 серпня 2014, 14:21

Територія села Пархомівка рівнинна, у минулому — заплавина річки. Село розташоване на родючих чорноземних грунтах. Залишки лісів на околицях села свідчать про те, що територія в минулому була вкрита густими лісами й називалася Баколощина. Назва лісового масиву утворилась у часи Гайдамаччини. Так називались глибокі вибої, які залишались у лісі під час їзди возами. Пархомівка розташована на річці Тарган, яка, за свідченням старожилів, була судноплавною, а отже, вигідним i важливим торговим шляхом.

Територія села — частина тих земель, де в І тисячолітті нашої ери сформувалось ядро великого Східнослов’янського етнічного масиву, в складі якого було плем’я полян, що заселяло басейн річки Рось та її притоки Тарган. На пархомівських землях слов’яни-землероби вирощували кілька сортів проса, пшениці, ячменю. Жито залишалося провідною с/г культурою.

Населення Пархомівки зробило великий внесок у боротьбу давньоруської держави проти кочових племен — печенігів, а потім половців за князів Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого. Свідченням цього є знахідка залишків зброї та кінного спорядження, які були виявлені під час копання криниці жителем с. Пархомівка Андрієм Цимбалюком. Ці історичні реліквії знаходяться нині в Білоцерківському історико-художньому музеї.

Активну участь брали поселенці Пархомівки в остаточному визволенні Правобережжя. 10 листопада 1702 р. повстанське військо під керівництвом Семена Палія штурмом оволоділо фортецею в Білій Церкві. Вперше тут відзначилися поселенці Пархомівки під керівництвом сотника Пархома.

Польський уряд все зробив, щоб придушити повстання i посилити гноблення селян. Про наростання феодального гніту свідчать дані опису королівських маєтностей 1715 — 1789 років.

Уci старостатства були закріпачені, залишилось 98 козацьких поселень по Білоцерківському старостатстві. Не закріпачені були поселення вздовж річки Тарган, де сотником був Пархом. Звідси, вважається, пішла назва села Пархомівка. У 1859 р. в час хрещених ярмарків у Києві була оформлена купча на село вартістю 150000 карбованців: продавець — Фаддей Крижанівський, покупець — Олександр Браницький.

У другій половині XIX ст. Пархомівський маєток належав польському раднику В. I. Маковському, а за його заповітом з 1871 р. — дворянину К. К. Рудницькому.

8 квітня 1893 р. по купчій гpaмоті маєток придбав російський поміщик, дійсний статський радник, граф Віктop Федорович Голубєв. Будучи володарем Пархомівки 10 років, він за цей період організував тут за свій кошт чайну, читальню, влаштував амбулаторне лікування для селян, однокласне професійне училище для дівчаток i окремо для хлопчиків (1899 р.).

 В. Ф. Голубєв виділяв також засоби для допомоги двокласному міністерському училищу, якому заповів понад чотири тисячі карбованців. У селі було відкрито 4-класне училище замість 2-класної народної школи.

Приходська церква в честь Покрови існувала в селі давно і була дерев’яною. За свідченнями Л. Похілевича, стара п’ятиглава церква від старості розвалилась. Із залишків старої церкви була побудована на кладовищі невелика церква в ім’я Івана Воїна.

Ще при житті, у 1902 р. В. Ф. Голубєв заказав російському архітектору В. О. Покровському проект церкви, розрахованої на 2000 осіб. Закладку нової церкви було зроблено у 1903 р., а 24 серпня 1907 р. церква була освячена. Церква Покрови Пресвятої Богородиці — унікальна пам’ятка архітектури і мистецтва XX ст. Вона є окрасою і візитною карткою села.

Судячи з репродукції авторських креслень церкви, архітектор В. О. Покровський розглядав майбутню будову, як синтез архітектури, монументального живопису і декоративного мистецтва.

У композиції фасаду споруди церкви контрастно поєднується цегла, мармур, кераміка. Органічно вплітаються в декорацію ансамблю написи слов’янською в’яззю. Великою цінністю є фресковий живопис на фасаді та абсиді, виконаний художником В. Перміновим, і мозаїка, створена в майстернях відомого художника-мозаїста В. Фролова. Ескізи для фресок і мозаїк зробив всесвітньо відомий російський художник Микола Реріх. Ім’я його тісно пов’язане з Пархомівкою.

З 1919 року Пархомівський волосний ревкомзем (с. Пархомівка стало волосним центром) здійснював реформу щодо розподілу поміщицьких земель між безземельними та малоземельними селянами.

Колективізація в с. Пархомівка розпочалася на початку 1930 року. Першим етапом на шляху до колективного господарства в Пархомівці було створення сількогосподарських товариств (1926 — 1930 рр). Організатором цього товариства став
пархомівчанин Василь Антонович Карпіленко.

У 1929 році в Пархомівці створюються ТСОЗи, які з 1930 року «переросли» в колгоспи. Першим головою колгоспу в
с. Пархомівка був Купріян Лановенко. Вже в 1933 — 1934 роках колгоспи дещо зміцніли. Змінювалось ставлення до них селян. У Пархомівці відновились 3 колгоспи у трьох частинах села: на Морозівці — колгосп ім. XVII партз’їзду; на Лящині — колгосп ім. Леніна; на Оліївці — колгосп ім. Сталіна.

Надзвичайно трагічними стали для Пархомівки, як і для всієї України, 1932 — 1933 роки. Штучно створений сталінським режимом голодомор заморив 573 жителів с. Пархомівка. На честь померлих пархомівчан у 1992 році на сільському кладовищі був установлений пам’ятник жертвам Голодомору 1932 — 1933 pp. (автор пам’ятника І. Я. Зоренко).

Ще більш страшним випробуванням для пархомівчан стали роки Другої світової війни. З 17 липня 1941 року по 31 грудня 1943 року с. Пархомівка було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. З фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулися 104 односельці.

У 1950 році три пархомівські колгоспи укрупнені в один, який назвали ім. Леніна (першим головою колгоспу був І. Я. Крамаренко). У лютому 1974 року за спільною згодою жителів сіл Пархомівка і Ожегівка колгоспи було об’єднано в один колгосп ім. Леніна.

Укрупнене господарство економічно зміцніло. Приклади самовідданої праці показували ланки М. М. Цимбалюк, Н. Й. Грінцевич, Г. І. Нечипоренко; доярки Н. П. Пільганчук, Г. О. Шинкаренко, Н. М. Невінчана, механізатори М. X. Мордованюк, І. Т. Мороз, Ю. М. Мороз, О. І. Ступака, В. А. Гаврилюк; водії М. Я. Бловатній, А. П. Лабиш, І. М. Бойко, І. Л. Шевченко, Л. П. Ковальчук, М. П. Котелянець, колгоспний токар Майстренко П. П. та багато інших.

У 1974 р. почали функціонувати Будинок культури та магазин.

З 1977 р. по 1983 р. правління колгоспу очолював
А. С. Бабенко. Під час його головування в центрі села збудовано торгівельний комплекс із магазинами продовольчих, промислових та господарчих товарів. Побудовано зерносушильний комплекс, зерносклад, склад пально-мастильних матеріалів; реконструйовано ряд виробничих приміщень, кормоцех.

У 1983 — 1986 рр. у колгоспі головував Д. В. Моргун. У цей період побудовано ремонтну майстерню, тривала реконструкція виробничих приміщень. Однак став помітним спад виробництва.

У 1986 р. господарство очолив В. М. Чопівський. У 1987 р. зібрано рекордний урожай зернових культур — 38,4 цнт/га, серед них озимої пшениці — 43,7 цнт/га. Колгосп мав прибуток 1 млн карбованців.

Велика увага приділялась розвитку села. Розпочалося будівництво нової сучасної школи на 366 місць; проводяться реставраційні роботи в Свято-Покровській церкві.

З 1990 по 1995р. господарство очолював Б. О. Нагаївський. У цей період відбулася реорганізація колгоспу, розпаювання земель між його членами.

Багато колгоспників за сумлінну працю були відзначені високими урядовими нагородами: комбайнер І. О. Ступака нагороджений орденами: «Знак Пошани» (1972 р.), Трудового Червоного Прапора (1973 р.), Слави III ст. (1976 р.) та отримав звання заслуженого механізатора сільського господарства УРСР; механізатор Ю. М. Мороз — орденом «Трудової слави III ступеня» (1976 р.); технік штучного осіменіння Р. П. Кондратюк — орденом «Знак Пошани»; інженер, голова сільської ради В. Л. Блажієвський — орденом «Знак пошани», доярка М. Й. Петренко — орденом «Знак Пошани» (1982 р.), бригадир дільничої бригади П. П. Паламарчук та механізатори
Н. Г. Гнатюк, В. А. Гаврилюк, бригадир І. М. Паламарчук та ланкова Т. К. Гульченко — медалями «За трудову доблесть», ланкова М. М. Цимбалюк — орденом Трудового Червоного Прапора.

У різні часи життєдіяльністю сільської громади опікувалися голови сільської ради І. П. Кучер, О. І. Івасенко, О. М. Омельчук, В. Л. Блажієвський, І. А. Онопрієнко, М. Є. Вощенко.

У період розбудови та становлення незалежності української держави пройшло розмежування аграрного сектору. На зміну колгоспам прийшли інші форми господарювання.

Нині на території с. Пархомівка діє ТОВ «ФК ЛТД» (генеральний директор — М. С. Каплун), ФГ «Гайок» (директор — В. М. Бевза), ФГ «Богдан» (М. П. Шиндер), ФГ «Відродження» (директор — В. Г. Скиба), ПП «Надія» (М. В. Лук’яненко), індивідуальні с/г господарства. Гарні пархомівські чорноземи при вмілому господарюванні аграріїв дають чудові врожаї.

У селі діє навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа — І — ІІІ ст. — дошкільний навчальний заклад» (навчаються 110 вихованців), який зорієнтований на особистісний підхід у навчанні і вихованні дітей. Директор закладу — В. В. Невінчана, кращі педагоги — О. А. Ткач, О. Л. Гордієнко та
О. С. Гордієнко, Л. В. Ступака, К. П. Бабенко, Л. І. Цимбалюк, ветерани праці Ю. С. Дяченко, Л. А. Вощенко.

У Пархомівці працюють Будинок культури (директор І. А. Позняк); медамбулаторія загальної практики — сімейної медицини (головний лікар — О. Л. Греш, лікар-стоматолог О. В. Лафінчук, медпрацівники: Н. Д. Шевчук, Н. Ю. Ващенко,
М. Пукшин); відділення зв’язку (завідуюча — Н. Б. Нікітіна); функціонують 7 торгівельних павільйонів.

Окрасою і візитною карткою села є унікальна пам’ятка ар-хітектури, мистецтва і духовності — церква Покрови Пресвятої Богородиці. Це діючий храм УПЦ КП, настоятелем якої є протоієрей Василь Савка.

Сьогодні сільська громада потребує здійснення подальших перетворень в усіх сферах суспільного життя, вирішення соці-альних проблем шляхом активізації подальшого економічного розвитку господарського комплексу, збільшення інвестиційної активності, подальшого розвитку малого та середнього бізнесу.

Село Пархомівка є привабливим і для розвитку туризму, маючи цінну історико-культурну спадщину.

Вирішенням цих завдань опікується виконком Пархомівської сільської ради, який очолює сільський голова Н. М. Грінцевич.

З 1994 р. рішенням Пархомівської сільської ради 14 жовтня (у день храмового свята Покрови) відзначається День Пархомівки.

— Надіє Миколаївно, скільки років Ви займаєте посаду сільського голови?

— Посаду сільського голови займаю з 2006 року, тобто 8 років.

— Чи важко було спочатку, без досвіду роботи в органах місцевого самоврядування?

— Відчувала велику відповідальність перед людьми, які довірили мені очолювати сільську громаду. Але досвід, отриманий на попередній керівній посаді (директор Пархомівської школи), допоміг швидко адаптуватися. А важко скрізь, якщо працювати, а не перебувати на посаді.

— Прийшовши на посаду сільського голови, які Ви мали плани щодо розвитку села та поліпшення життя сільської громади? Що із задуманого вже вдалося втілити?

— Ішла на вибори, як годиться, з програмою дій і щиро вірила в її виконання. Не завжди все залежало від власного бажання, тому що задля втілення задумів потрібні кошти, яких у бюджеті сільської ради не було, втім як і зараз. Але спільними зусиллями керівників с/г підприємств, підприємців села, громади, депутатського корпусу та виконкому, районної та обласної влад вдалося зробити немало. Головне — газифі-кували село. А ще відремонтували приміщення медамбулаторії та відкрили його вже як медамбулаторію загальної практики — сімейної медицини; встановили міні-котельню в школі та здійснили реконструкцію системи опалення. Виконали ремонт частини приміщення сільського будинку культури, а в минулому році відремонтували дах. Занедбане приміщення (без вікон і дверей) колишнього спортзалу при СБК зусиллями молодого підприємливого хлопця, депутата сільської ради Віталія Збронжка, при підтримці його друзів, перетворилося на спортбар, що є одночасно фанклубом любителів футболу та своєрідним офісом пархомівської футбольної команди з її історією та здобутками. До речі, ми маємо 2 сільські футбольні команди: «ЮНІОРS» та «ФК ЛТД», остання — краща футбольна команда серед сільських у районі. У селі також відкрито кафе (ФОП О. В. Балан), новий магазин (ФОП О. Г. Музика), а всього їх сім; обладнаний дитячий майданчик біля школи; відновлено Дошку пошани. А ще здійснено поточний ремонт всередині Свято-Покровської церкви та встановлено чудовий рукотворний іконостас (ініціатива і заслуга настоятеля Василя Савки та меценатів), встановлено новий пам’ятник пархомівчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, продовжується ремонт комунальних доріг та відновлення вуличного освітлення.

— Чим зараз живе село, які першочергові завдання стоять перед громадою? Яка, на Вашу думку, найбільша проблема Пархомівської сільської ради?

— Зараз село, як і вся Україна, живе думками і сподіваннями про мир і спокій у нашій державі, економічну стабільність, достойне життя, впевненість у завтрішньому дні. Пархомівчани розуміють теперішні величезні труднощі в державі, тому готові перетерпіти, але не зневіритись. Серед першочергових завдань — продовження ремонту комунальних доріг; відновлення освітлення вулиць; завершення капітального ремонту меморіального комплексу воїнам, які загинули у Великій Вітчизняній війні; продовження ремонту СБК; капітальний ремонт шкільного спортзалу; продовження робіт з благоустрою села згідно з Програмою благоустрою с. Пархомівка. Проблема не тільки нашої сільської ради, а й інших у тому, що прописані в законі «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження не забезпечуються коштами: формування бюджету відбувається «згори — донизу», а не навпаки. Громада не може розвиватися. Навіть найелементарніші питання (вивіз сміття чи обкошування бур’янів), не говорячи про серйозні питання, не вирішуються без допомоги підприємців. Сільський голова перебуває в статусі постійного прохача і, в деякій мірі, потрапляє в залежність від підприємців. Так бути не повинно. Але, користуючись нагодою, я щиро дякую всім підприємцям, небайдужим жителям села за допомогу, яку вони надають виконкому сільської ради у вирішенні важливих для громади питань, зокрема: генеральному директору ТОВ «ФК ЛТД» М. С. Каплуну, директору ФГ «Гайок» В. М. Бевзі, директору ФГ «Відродження» В. Г. Скибі, підприємцям та жителям села М. В. Лук’яненку, В. Є. Корінчуку, М. П. Шиндеру, О. Г. Музиці, О. І. Грінцевичу, О. В. Балану, І. Л. Шевчуку, Т. М. Багатюк, В. М. Мельнику, І. П. Костині, В. В. Збронжку, О. М. Вощенку, О. М. Бабенку, В. А. Невінчаному, Р. В. Сміленку, І. В. Фрицаку, О. Г. Лобунцю, К. О. Забіякіну, В. О. Кравцю. Благодійних коштів замало для відродження українського села. Потрібна дієва реформа місцевого самоврядування, надання громадам реальних важелів впливу на державну політику, створення комфортних умов для життя громадян незалежно від місця їх проживання. Хоч проводити її треба дуже виважено. Але це окрема розмова.

— З чим звертаються до Вас люди? Що робить виконком та депутати сільської ради заради поліпшення життя селян?

— Люди звертаються з різними питаннями. З усіма своїми болями, непорозуміннями, рідше — поділитись радістю. Всі негаразди, обурення від недолугих рішень центральної влади виплескуються на сільську раду. Деякі труднощі виникають у селян у земельних та майнових питаннях (приватизація, процедура переоформлення спадщини на земельні ділянки та майно). З усіх питань намагаємось допомогти консультацією, вчасно прийнятим рішення, конкретною справою.

— Які об’єкти соціокультурної сфери функціонують у селі?

— На території Пархомівської сільської ради функціонують: Пархомівський НВК «ЗОШ І — ІІІ ст. — ДНЗ», Пархомівська медамбулаторія загальної практики — сімейної медицини, сільський будинок культури, сільська бібліотека, поштове відділення, відділення ветеринарної медицини, 7 торгових павільйонів (серед них: кафе — 1, спортбар — 1).

— Чи розвивається у селі підприємництво?

— Не так, як хотілось би. Кількість фізичних осіб — підприємців за кілька останніх років навіть зменшилась. Основні причини: невиправдане податкове навантаження, немає реальної підтримки з боку держави, високі банківські відсотки за кредитами, економічна нестабільність у державі. Основні напрямки підприємницької діяльності: вирощування і реалізація с/г культур, надання послуг з обробітку землі, риборозведення, перевезення вантажів, деревообробка, торгівля. Багато селян одно-осібно обробляють свої земельні паї. Але в майбутньому, сподіваюсь, будуть й інші напрямки діяльності. Враховуючи природні умови, географічне розташування села, наявність пам’ятки архітектури і мистецтва світового значення, одним із напрямів міг би бути сільський аграрний туризм.

— Знаю, що пархомівчани були чи не найактив-нішими серед жителів Володарщини в революційних процесах, які відбувалися нещодавно в Україні. Як село пережило ті буремні зимові місяці? Чи відбулися якісь зміни в свідомості людей?

— З великою тривогою, болем і щирими сподіваннями на демократичні зміни в рідній Україні... Пархомівчани не були пасивними спостерігачами тих буремних подій, серед них — і активні учасники київського Майдану, і волонтери, які збирали і відвозили кошти, продукти харчування та предмети першої необхідності для майданівців, і ті, хто кожного дня приходив на спільну молитву до нашого храму, щоб припинилось кровопролиття, щоб пробудилася свідомість нелюдів, які віддавали накази стріляти у мирних людей. Зміни у свідомості людей, звісно, відбуваються. Люди звільняються від страху, стають відкритішими, загострюється почуття патріотизму, бажання належати до вільної нації і боротися за це.

— У Вашому селі є перлина Київщини — славно-звісна Пархомівська церква — Покрова Пресвятої Богородиці з мозаїкою, виконаною за ескізами видатного художника Миколи Реріха. Чи проходять селом туристичні маршрути, і як це впливає на фінансове становище села?

— Свято-Покровська церква — це наша гордість, візитна картка. Ми радіємо, що про неї дізнається все більше і більше людей (сприяють цьому й інтернетресурси). Бажаючих відвідати цю перлину архітектури, мистецтва і духовності зростає. Туристичні маршрути через село проходять, а ще багато людей приїжджає самостійно. Але на фінансове становище села це не впливає. Це впливає лише на святиню, яка потребує догляду, ремонтних, реставраційних робіт. Люди часто поєднують інтерес до мистецтва і свої духовні потреби. Серед прихожан є і заможні люди, які, не афішуючи цього, допомагають храму. У минулому році саме за кошти меценатів (300 тис. гривень) був виготовлений і встановлений умільцями Львівщини чудовий іконостас.

— Нині більшість жителів сіл нарікають на те, що в селі немає роботи. А чим зайняті мешканці Пархомівки?

— Звичайно, проблема є і в нас. Селяни мають переважно сезонну роботу, працюючи в місцевих с/г підприємствах. Лише в ТОВ «ФК ЛТД» є тваринницька галузь, тому частина працюючих забезпечена роботою цілий рік. Ще частина людей працює у місцевих установах і закладах села та району, в торгівельній мережі, займа-ється особистим селянським господарством. Проблематичною є робота для молоді, яка змушена шукати працевлаштування за межами села і району. Це проблема загальнодержавна, і шляхи її вирішення — у зростанні економічного потенціалу регіонів.

— Розкажіть про таланти місцевих жителів.

— Господь не обділив талантами наших жителів. Вони працьовиті, чудово співають, мають гарні традиції, передають з покоління в покоління сімейне ремесло, захоплення. Серед пархомівчан багато майстринь, які вишивають у різних стилях. Вони мають багато робіт, які демонстрували на сільських та районних виставках. Приємно, що це ремесло молодіє. Заслуговують на увагу роботи молодих майстринь: Олени Коротун, Інни Позняк, Марини Савчук, Оксани Савки, Вікторії Павукової (а перейняли вони любов до вишивки у своїх мам, бабусь).

Майстринею поетичного слова є Валентина Невінчана (вчитель і директор Пархомівського НВК), вірші якої захоплюють, бентежать, дивують.

Гордістю односельчан є наш земляк, талановитий художник Юрій Пацан, почесний член Народної академії творчості інвалідів України, лауреат премії ім. М. Островського, учасник всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалів і виставок, у картинах якого милі серцю краєвиди Пархомівки.

— Якими б Ви хотіли бачити своє село у майбутньому?

— Заможним, із забудованими новими масивами, з переповненим дитячим садочком і школою, усміхненими щасливими його жителями.

— Вдячна Вам за розмову. Бажаю Вашому селу процвітання, щастя й миру кожній пархомівській сім’ї.

— Дякую.