Купить новостройку с отделкой. Где купить однокомнатную квартиру в новостройке? Купить новостройку недорого. Оценка стоимости недвижимости. Какая рыночная оценка недвижимости? Принципы оценки недвижимости. Теплый пол своими руками. Как сделать теплый пол в доме. Монтаж водяного теплого пола. Не включается ноутбук. Скажите почему не включается ноутбук. Ноутбук включается и сразу выключается. Быстрый кредит наличными. Где быстро взять кредит без справок. Оформить быстрый кредит. Топ wow сервера. Где скачать последний клиент wow? Самый лучший сервера world of warcraft. Ленточная пилорама цена. Ленточная пилорама своими руками чертежи. Скачать чертежи ленточной пилорамы. Аренда квартир без посредников. Длительная аренда квартир без посредников и прочих. Аренда однокомнатной квартиры.
Головна
Новини
Новини Володарщини
Новини області
Виступи. Інтерв’ю. Привітання
Військова служба за контрактом у Збройних Силах України
Центр допомоги учасникам АТО
Склад
Розпорядження
Положення
Юридична допомога учасникам АТО та їх сім’ям
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ
Концепція реформування місцевого самоврядування
Обговорення
Інформація
Доступ до публічної інформації
Звернення громадян
Економіка
Інвестиції
Соціально-економічний розвиток
Закупівлі
Оголошення
Громадянське суспільство
Політичні партії
Програма співпраці
Громадські організації
Політично-консультативна рада
Громадська рада
Громадське обговорення
Центр надання адміністративних послуг
Графік роботи
Контакти
Новини
Нормативно-правова база
Перелік послуг
Регуляторна політика
Планування регуляторної діяльності
Оприлюднення проектів регуляторних актів
Відстеження результативності
Здійснення регуляторної діяльності
Державна служба
Е-декларування
Конкурс "Кращий державний службовець"
Запобігання проявам корупції
Житлово-комунальне господарство
Сфера земельних відносин
Цивільний захист та безпека життєдіяльності
Сектор культури
Служба у справах дітей та сім'ї
Молодь і спорт
Освіта
Управління Пенсійного фонду
Керівництво
Структура
Графіки прийому
Зворотній зв'язок
Страхувальникам
Пенсіонерам
Добровільна участь
Новини
Застрахованим особам
Запобігання проявам корупції
Доступ до публічної інформації
Питання-відповідь
ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ
Інформує Казначейство
Податкова служба
Юстиція
РАЦС
Юридичні консультації
ДВС
Методичні рекомендації
Державна реєстрація НПА
Володарське бюро правової допомоги
Управління соціального захисту населення
Охорона здоров'я
Моє село - краплиночка на карті
Служба 101. Володарський РС ДСНС
Центр зайнятості
Регіональний сервісний центр МВС

Авторизація



Лічильник відвідування

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні327
mod_vvisit_counterВчора381
mod_vvisit_counterЦього тижня708
mod_vvisit_counterМинулого тижня2687
mod_vvisit_counterЗа місяць8227
mod_vvisit_counterМинулого місяця10233
mod_vvisit_counterВсього835291

Online (20 хвилин): 6
Твій IP: 54.159.30.26
,
2018-02-20 17:58
Мармуліївка
П'ятниця, 10 січня 2014, 17:18

Село Мармуліївка Володарського району Київської області розташоване на мальовничій річці Рось за 35 км на захід від райцентру і за 18 км від найближчої залізничної платформи «Тетіїв».

Чисельність населення — 472 особи.

Площа території — 298,2 га.

За адміністративно-територіальним поділом ХІХ століття село входило до Сквирського повіту. У ХХ столітті відійшло до території Володарського району.

 

На території села виявлено:

- поселення ІІІ — ІV ст. черняхівської культури (1,5 км на схід від околиці села, біля саду);

- поселення ІІІ — ІV ст. н. е. черняхівської культури (на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось, 0,5 км на схід від кар’єру, на околиці колгоспного саду);

- поселення VІІ — VІ ст. до н. е. (1,5 км на схід від околиці колгоспного саду, обмежене пересохлим струмком);

- поселення ІІ тис. до н. е. (під лінією електропередач на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось).

Археологічні розкопки на території села свідчать про давність поселення людей. Проте в літописних джерелах датою заснування села прийнято вважати ХVІІ століття н. е. Засновником вважається реєстровий козак, сотник Марміла (Мармуля), який одержав землі від польського короля і побудував хутір, навколо якого розселилися селяни. Поблизу хутора на відстані 10 км проходив чумацький шлях.

У давнину навколо села Мармуліївка росли дрімучі ліси, в яких водилося безліч тварин, а в річці та озерах було багато риби.

Неподалік села знаходилося стародавнє земляне замковище. У ньому залишилися сліди печер. Замок не зберігся, залишилася лише назва того місця – «Замчисько».

У 40 роки ХVІІІ століття Мармуліївка належала князю Михайлу Вишневецькому. В ХІХ столітті село входило до володінь Вацлава Ганського, потім перейшло до його дочки, графині Анни Мнішек.

На початку ХVІІІ ст. Росія брала участь у затяжній Північній війні. У цей період гетьманом України був Іван Мазепа. Він же був і найбільшим землевласником на її території: за деякими даними, І. Мазепі належало близько 20 тис. маєтків у різних місцевостях країни. Він володів близько 20 тис. кріпаків у низці повітів Росії. Цілком справедливо його вважали одним з найбільших і найбагатших феодалів Європи (За «Довідником з історії України»).

25 липня 1687 року на річці Коломак відбулася козацька рада, на якій в оточенні російських військ Мазепа був обраний гетьманом України. Як новий гетьман І. Мазепа уклав з Росією Коломацькі статті й активно дотримувався проросійської орієнтації. Петро І усебіч довіряв українському гетьманові. Подейкують, що саме І. Мазепа був другою людиною в державі, а його заслуги були відзначені найвищою нагородою Московської держави — орденом Андрія Первозваного з написом «За віру і вірність».

Коли 1708 року Україна опинилася у складній ситуації, а військові дії між Росією та Швецією відновилися на території України, І. Мазепа звернувся до Петра І по допомогу, але російський цар відповів відмовою. У цій трагічній ситуації Мазепа прийняв рішення перейти на бік шведів, бо О. Меншиков заявив гетьманові, що цар збирається прибрати Україну до своїх рук або віддати її англійському герцогові Мальборо за підтримку у війні зі шведами.

Про зговір Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ дізналися полтавський полковник Іван Іскра і генеральний писар Василь Кочубей, які написали донос на гетьмана російському цареві Петру І.

Петро І не повірив повідомленню козацьких старшин, за що їх і заарештували у Вітебську, у царській похідній канцелярії, куди вони прибули з доносом.

І. Іскру і В. Кочубея засудили до страти. За переказом, Мазепа учинив останню волю засуджених, які побажали, щоб місце їх страти було там, куди вони дійдуть, вийшовши з Білої Церкви, до заходу сонця.

Цим лобним місцем стала одна із могил на правому підвищеному березі річки Рось між Кошевом, Борщагівкою і Мармуліївкою. Страта відбулася перед заходом сонця 15 липня 1708 року. Поховали страчених у Борщагівці, за 5 км від Мармуліївки. Пізніше їх останки було перевезено до Києво-Печерської Лаври. А у Борщагівці на кошти місцевого населення священиком місцевої церкви був збудований пам’ятник.

У 1 половині ХVІІІ століття управляючим маєтком стає Зборовський, який будує в 1743 р. у Мармуліївці дерев’-яну Свято-Михайлівську церкву. На той час в селі проживали, в основному, православні, були і римські католики, й незначна частина євреїв. Через 100 років будівельники з Росії батько і син Коліванови оновили церкву і перебудували її. Такий вигляд має церква і тепер. Лише у 1992 році було оновлено купол, реставровано ікони і фрески. Молодший Коліванов одружився в Мармуліївці. Зараз у селі живуть його нащадки. Церква була діючою до середини 50-х років ХХ століття. Після закриття використовувалася як комора для зберігання зерна. З 1992 року в церкві відновлено богослужіння. Вона використовується як храм церковною громадою УПЦ Московського патріархату.

На початку ХХ століття в Мармуліївці відбувалися заворушення селян за економічні права, але виступи придушувалися.

1914 року, коли вибухнула Перша світова війна, частина жителів села була мобілізована. Коли з фронтів Першої світової повернулися додому солдати, вони принесли з собою і революційні ідеї.

Звістка про події Жовтневої революції в Петрограді 1917 року була сприйнята селянами позитивно, з надіями і сподіваннями на кращу долю.

Але весною 1918 року територію села окупували німецькі війська. Лише восени їх було вигнано. Проте в село вступили війська Директорії. Зазнала Мармуліївка і нападів банд Зеленого, Тютюнника, регулярної армії Денікі-на та білополяків.

Основну роль у розгромі білополяків відіграла кінна армія С. М. Будьонного та К. Є. Ворошилова, штаб якої був у селищі Володарка, а в селі стояла військова частина. У розгромі білополяків активну участь брали і жителі села. Так Марчук Михайло був ад’ютантом у С. М. Будьонного.

1922 року в Мармуліївці було організовано радгосп.

1923 року селяни внесли пропозицію про обрання головою сільради В. І. Леніна. Такого раніше в державі не було, щоб керівника країни та зробити ще й керівником місцевої влади у далекому, глухому селі.

Ще й таку ухвалу зробили мармуліївчани: оскільки голова сільради В. І. Ленін далеко, у Москві, і не зможе керувати сільрадою, треба, щоб за нього на місці керував заступник. Селяни обрали постійним заступником Чопівського Степана. А для більшої впевненості вирішили: на районному з’їзді Рад розглянути це питання на підтвердження своєї постанови.

19 листопада 1923 року районний з’їзд Рад ухвалив: обрати тов. Леніна головою сільської ради села Мармулі-ївка, заступником голови залишити селянина тов. Чопівського Степана, доручити Мармуліївській громаді послати до тов. Леніна В. І. ходаків з мандатом.

До Москви відрядили Степана Степановича Чопівського у січні 1924 року. Довелося їхати довго, бо після страшенної розрухи поїзди погано ходили, повсюди величезні гори снігу, а надворі стояла люта зима. Подався Степан Степанович на одній станції дістати теплої водички, щоб чайку випити, та й побачив стурбованих людей, які бігли до станційного будинку. Тут і почув новину про смерть Леніна.

Саме ця подія знайшла своє відображення в творчості сучасного поета Івана Драча, який присвятив Мармуліївці свою поему «Січнева балада 1924 року».

Але життя не стояло на місці, воно прискореними темпами йшло вперед. Восени 1929 року в Мармуліївці було організовано колгосп, до якого увійшли 10 — 12 незаможних селян. При обговоренні назви колгоспу зупинилися на пропозиції «Червоний косар». Колгосп довго не проіснував. Вже весною 1930 року він розпався. Восени 1930 року знову створили колгосп «13-річчя Жовтня», головою якого обрали Якимчука Максима Івановича. На 1 січня 1931 року в селі налічувалося 360 дворів, 1369 осіб населення, 260 пар коней і 260 возів.

У 1932 — 1933 роках голод забрав понад 728 людських життів односельців.

Важко уявити, але люди їли лободу, коріння дерев, здохлих тварин. Щодня підводою по селу їздив чоловік і викидав на віз майже біля кожної хати трупи, а бувало й живих, і відвозив їх у кагат на сільський цвинтар, щоб вдруге не повертатися. Траплялися в селі й випадки каннібалізму.

На 1 липня 1935 року кількість населення в селі була 619 осіб з 1369 на 1.01.1931 р.

Багатовікова історія українського народу — це літопис життя і смерті великомучеників, на долю яких випало багато лиха. Найбільше втрат зазнала Україна саме у ХХ столітті. Кривавим і тернистим видався шлях до незалежності. Жахливим злочином проти людства став штучний голод 1932 — 1933 років. За механізмом творення і страхітливими наслідками його слід занести до книги трагічних дат в історії людства.

У період Великої Вітчизняної війни багато чоловіків були мобілізовані до лав Червоної Армії. Мармуліївка і вся територія Володарського району опинилися в руках окупантів. З числа місцевих запроданців було створено сільську управу і поліцію.

За непослух карали. Зранку всіх гнали на роботу. Молодь забирали до Німеччини, але німцям і їхнім посіпакам не вдалося задушити віру в перемогу. В село проникали звістки про успіхи Червоної Армії на фронтах війни.
У навколишніх лісах діяли партизанські загони.

Закінчувався 1943 рік. Червона Армія успішно проводила наступальні операції, а фашисти звіріли. За 2 тижні до відступу за доносом зрадника німці прислали в село каральний загін. 13 грудня 1943 року цим загоном було розстріляно Скоропадського Максима, Завертайла Івана, Якимчука Максима, Якимчук Антоніну, Мазорчук Палажку, а її матір Мазорчук Марину спалили. Палажка Мазорчук випікала хліб для партизанської групи, якою керував
В. Земляк (Вацик).

30 грудня 1943 року в село ввійшли радянські війська. Село звільняли війська генерала Ватутіна. Ще гриміли бої, а селяни приступили до відбудови зруйнованого господарства. Головою колгоспу було обрано Загребельного Андрія Вікторовича, головою сільради призначено Шлапака Федора Юхимовича. Становище було надзвичайно тяжким.
В колгоспі не вистачало реманенту, тяглової сили, землю обробляли коровами. Участь к колгоспному будівництві брали не тільки дорослі, але й діти, працювали, не покладаючи рук. Передовиками сільсько­господарського виробництва на той час були Дячок Федот Ульянович, Дяденчук Михайло Титович, Войцешук Іван Миколайович, Глінський Степан Григорович, Жураківський Тимофій Семенович.

З фронтів війни не повернулися 71 чоловік.

1947 року Мармуліївку також спіткала лиха година. Розпочався голод. Не дивлячись на те, що хліб вродив, люди їли черепах, яких ловили в Росі, лободу. За свою працю отримували символічну платню, а працювали з раннього ранку до пізнього вечора.

Наприкінці 50-х років — у першій половині 60-х років головою колгоспу працював П. П. Покропивний. У цей час відбулося й укрупнення колгоспів, коли Мармуліївський колгосп приєднали до Капустинського колгоспу ім. Куйбишева. Укрупненому колгоспу присвоїли назву «Комуніст». До нього приєднали також села Чепіжинці, Коржиху, Кленове.

У 70-ті роки ХХ століття головою колгоспу селяни обрали П. Д. Гричанюка. За його керівництва було побудовано тваринницькі приміщення, будинки для спеціалістів. За ударну працю на ланах велика група селян була удостоєна у 1973 році високих державних нагород. Сумлінно працювали Форостюк В. Я., Слобюдянюк М. Т., Слободянюк О. Я., Жураківський М. В., Лісова К. Т., Смертенюк К. Т., Гречанюк А. А., Задворний М. А., Мазорчук І. Д. А жителів села Слободянюка М. І., Коломієць Н. М. було нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора.

Траурну сторінку в історію Мармуліївки вписала далека Афганська війна. У липні 1987 року в Афганістані загинув житель Мармуліївки Микола Кольоса. Посмертно нагороджений бойовим орденом Червоної Зірки. Ім’ям Миколи Кольоси названо вулицю села.

Зміни, що сталися у 90-ті роки ХХ століття, дали можливості для розвитку бізнесу і для плідної співпраці з потенційними інвесторами.

В селі було створене сільськогосподарське підприємство «Горизонт», виробничий напрям якого — вирощування зернових культур, цукрових буряків, розвинуте тваринництво.

Про сьогодення й перспективи села Мармуліївка розмовляємо із сільським головою В. В. Барилович:

— Валентино Володимирівно, з якого часу Ви працюєте на посаді сільського голови?

— На посаді сільського голови працюю вже другу каденцію. Вперше люди обрали мене сільським головою в 2006 році, але робота в сільській раді до того часу мені вже була знайома, адже з 2004 року я працювала секретарем сільської ради.

— Як сьогодні живеться жителям Мармуліївки?

— На території Мармуліївської сільської ради налічується 238 дворів, у яких проживає 472 особи.

У Мармуліївському НВО «ЗОШ І — ІІ ст. — ДНЗ» (директор Р. М. Шерстньова) навчаються 55 учнів, 16 дітей відвідують дитячий садок. Педагогічними кадрами школа забезпечена, всі предмети викладають фахівці.

Медичне обслуговування населення здійснює фельдшерсько-акушерський пункт. У наявності є необхідні ліки й препарати. Хочеться відзначити сумлінну працю нашого фельдшера І. В. Цапок — людини відповідальної, — якщо потрібно, то й серед ночі йде до хворого, тому всі нашим фельдшером задоволені.

У сільському Будинку культури й бібліотеці проводяться культурно-масові заходи, присвячені державним і календарним святам.

У селі працюють 3 продуктові й 1 господарський магазин а також відділення зв’язку.

Настоятель Свято-Михайлівської церкви протоієрей Василь (Житник) завжди щиро і з напутнім словом зустрічає кожного, хто завітає до храму.

Одинокими престарілими громадянами опікується соці-альний працівник Н. М Поліщук. Старанна й сумлінна, вона докладає всіх зусиль, щоб не обділити увагою жодного із своїх підопічних. І люди їй вдячні за це.

— На що спрямована робота виконкому та депутатів сільської ради?

— Основним завданням місцевої влади є забезпечення гідного рівня життя кожного громадянина. У Мармуліївській сільській раді 14 депутатів і 7 членів виконкому. Всі вони працюють на благо громади села. Більшість з них є депутатами кількох скликань. Усі депутати знають свої обов’язки. На сесіях разом обговорюємо важливі питання і приймаємо рішення. Моє, як сільського голови, завдання полягає в організації роботи таким чином, щоб усі депутати були причетні до життя територіальної громади, працювали в округах, вирішували актуальні питання, бо крім нас самих, ніхто не буде наводити лад у селі.

Сільському голові в роботі щоденно допомагають секретар сільської ради О. Г. Бобрівська і бухгалтер А. М. Хінцінська.

Завдяки спільним зусиллям сільської ради і жителів села приведено до відповідного санітарного та естетичного стану території, прилеглі до житлових будинків. Також упорядковано території установ і організацій. Систематично проводяться двомісячники благоустрою сіл Мармуліївка і Кленове, День довкілля, суботники біля пам’ятників та на кладовищах, у парках і скверах.

— Кожна сільська громада має свого представника у Володарській районній раді. Розкажіть про роботу депутата районної ради від Мармуліївки.

— Депутатом Володарської районної ради жителі сіл Мармуліївка і Кленове обрали П. В. Бурлаку. Завдяки йому вирішується багато питань на благо наших сіл, в тому числі й одне з основних для села — створення робочих місць. У приватному підприємстві «Горизонт», директором якого є П. В. Бурлака, працюють 117 жителів села. Велику фінансову підтримку П. В. Бурлака спрямовує на газифікацію сіл. Завдяки ПП «Горизонт» у зимовий період дороги постійно очищаються від снігу. У селі також організовано централізований вивіз сміття.

Значні кошти П. В. Бурлака виділяє на осві-ту (поточний ремонт школи, капітальний ремонт спортивного залу, харчування дітей, фінансування екскурсій для учнів, оздоровлення дітей, придбання спортивного обладнання).

До Дня Перемоги ветерани, солдатські вдови, учасники Великої Вітчизняної війни отримують від ПП «Горизонт» продуктові набори та грошові премії. П. В. Бурлака надає також матеріальну підтримку при проведенні культурно-масових заходів у селі.

— Наведіть приклади співпраці громади і влади.

— Завжди приємно працювати з керівниками, які бачать, що потрібно громаді, і знають, як цього досягти. Працюється добре, коли підтримують і корисною порадою, і конкретною справою керівники як виконавчої влади району, яку очолює голова Володарської райдержадмі-ністрації Р. М. Поліщук, так і представницької влади, яку очолює голова районної ради П. Ф. Мусієнко. Допомагають сільській громаді Мармуліївки депутат Володарської районної ради П. В. Бурлака, депутат Київської обласної ради Г. І. Бондаренко і депутат Верховної Ради України
С. В. Кацуба. Спільними зусиллями керівників району, депутатів і жителів села відремонтували шкільний спортзал. Зараз так же спільно працюємо над газифікацією села.

Сподіваюся, що найближчим часом разом ми віднайдемо можливості для ремонту сільського Будинку культури.

— Що у Вашій роботі є найскладнішим, і яким Ви бачите майбутнє села?

— Найчастіше люди звертаються, щоб уладнати сімейні негаразди чи припинити чвари між сусідами. Для мене найважче — вирішувати суперечки між людьми, бо в кожного своя правда, і дуже важливо, приймаючи рішення, не помилитися.

Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати всім односельцям за допомогу й підтримку і побажати, щоб село наше розвивалося, щоб з’являлися нові робочі місця, підвищувався рівень життя, народжувалися діти. Дуже хочу, щоб всі жителі наших сіл активно допомагали владі у вирішенні важливих для громади питань. Пам’ятаймо: ніхто не подбає про нас краще, ніж ми самі!